Соціально-християнська партiя

Мовою науки з нами розмовляе Господь Бог.

Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України.

Скоро ми будемо пригадувати дату 7 листопада 1917 р. сторіччя бунту російських євреїв в їх бажанні перенести теорію побудови кібуци на слов’янський ґрунт. Догма - не важливий метод, важливий результат не спрацювала. Вже ніхто не пригадує, що самі страшні погроми (репроприації) були єврейські. В жорнова цих погромів попадали люди не за національною ознакою, а за їх соціальним станом, в тому числі і євреї. Доктрина диктатури пролетаріату потребувала гроші на озброєння та фінансування так званої революції. Я не буду зупинятися на питанні фінансуванні партії більшовиків в передреволюційний період, хоча питання надзвичайно цікаве саме в контексті ідей і методів ведення партійної боротьби. Зупинюся на духовному стані опосередкованого громадянина Російської імперії. Основну виховну роль суспільства грала Російська Православна Церква. Саме в цій структурі сталися основні процеси деградації Церкви і вони не могли не дати про себе знати. Соціальне служіння було відсутнє взагалі. Спрацювали основні недоліки Православної Церкви. Не приділення великої уваги вивченню Біблії і не залучення прихожан до дискусій по Біблейським догмам і віровченню призвели до деградації і розуміння меншовартості населення в масштабах всієї імперії. Зловживання священиками своїм положенням, вивід на перше місце прибутку церкви і розділення пастви за фінансовими ознаками привели до критики стану церкви серед пастви. Все це лило воду на колеса більшовицької доктрини гегемонії пролетаріату. Селянство в їх теорію не вписувалось. Вони мали у власності землю, а власність лютий ворог більшовиків.. Для Православних священиків лютий ворог були німецькі і швейцарські реформатори, які зазіхнули на святе святих їх привілеї і їх фінанси. Про 95 параграфів Лютера і прибитих до дверей церкви в Німецькому Вітенберзі в імперській Росії мало хто знав. Дискусія про основні догми протестантів не проводилася по причині заборони знань про життя різних Християнських конфесій. Православні користуються літургією Іоанна Златоустого. В цьому літургічному обряді не вистачало тепла и безпосередності, які були присутні в домашніх спілкуваннях перших християн — задовго до того, як літургія була створена. (Деян 2: 42-47; 1 Кор 14). В наш час священик фактично робить все сам, без участі членів церкви, що дуже сильно відрізнялося від досвіду перших християн, де кожний здібний віруючий використовував свої дари Божі для участі в зібраннях (Римлянам 12: 4 8; 1 Кориф’янам 14:26). . В першій общині Христа була свобода висловлювання думки и люди були живі Духом (Римлянам 14:17)

Закінчилася доба диктатури комуністичних злодіїв, народ України зробив заяву про свою незалежність. Але представники церкви Христової не змінилися. Вони просто не знають якою повинна бути церква Христова. В Москві їх цьому не навчили. Знань в Духовній семінарії про закони існування церкви перших Християн не давали. Ось і наступили знову на ті ж самі граблі. Православна Церква як була реакційна по відношенню до свого соціального служіння, так і залишилася. Вона і приблизно не нагадувала соціальність церкви Христової перших християн. І саме це використали протестанти. Власне проти чого вони протестують?. Проти свавілля священиків і не виконання Слова Божого викладеного в першоджерелі – Біблії. Знову ігнорується значення соціального служіння, політичного життя, як фактору впливу на побудову Держави Христової. Де пріоритет Ісуса Христа та тісні особисті відносини з Ним?

Де пріоритет святого життя, освяченого, відданого, відокремленого? Де місце для Біблії як для життєвого спрямування в щоденних справах і відносинах? Де Христоцентричний організм віруючих, маючих біблейську основу, наповнену Духом, з ідеєю життя однією духовною сім’єю? НЕМАЄ. Її і не було.

УКРАЇНЦІ, діти Божі, то яка церква потрібна нам, українцям? Питання не риторичне, а життєво-необхідне. Ви самі бачите, що об’єднання Українських Православних церков зверху не відбудеться. Кожний хоче бути Гетьманом, а Україна почекає. Але ми, Соціально-Християнська партія України і народ України чекати не будемо. Нам потрібна своя, Українська, Апостольська Православна Церква. Безвідповідальна політика очільників Християнських церков може призвести до повного зубожіння народу України. Ми заявляємо, що законними методами підготуємо референдум про обговорення нового Статуту Української Апостольської Церкви її паствою. Саме паства це церква, а не священик і храм. Ми скористуємося досвідом Великої Британії і об’єднаємо всі Православні церкви в України в форматі СИМВОЛУ ВІРИ і об’єднання проведемо знизу, всенародно.

Соціально-Християнська партія України з 2003 р. почала вивчати досвід роботи Християнських партій Європи, США та Канади. Почала вивчати Християнське життя цих країн. Як на нашу думку, то найбільшу увагу заслуговує досвід співпраці Німецької партії ХДС/ХСС та Швейцарської ХДС з їх церквами Співпраця Німецьких церков різних конфесій замикається на соціальному служінні. Для цих країн Християнська партія є продовження Християнської церкви. Саме взаємний контроль суспільства(правлячої партії ХДС/ХСС) і Християнських церков Німеччини дає вражаючий ефект. Партія в першу чергу дбає про своїх членів і прихильників з числа віруючих і тому критика в адрес партії сприймається адекватно. Партія для німецьких церков то їх інструмент впливу на державу, економіку, промисловість, соціальне життя. Німеччина понад соціальна країна. І в таких партій конкурентів немає. Питання за кого віддавати свій голос на виборах в віруючих Німеччини не стоїть взагалі, але за деякими виключеннями . В цьому контексті ми цікавилися життям Українських Християнських церков Європи. Знайомилися з Церквами УПЦ КП, Автокефальною УЦ, Українською Греко-Католицькою Церквою. В Німеччині і Швейцарії ми знайомилися і обговорювали питання функціонування банківського сектору цих країн та банківського законодавства. Обговорювали можливість створення венчурного фонду для порятунку Миколаївського ЧСЗ.

Якщо підсумувати все вищесказане то нашій Українській Апостольській Православній церкві повинні бути притаманні такі функції:

- церква повинна бути соціальною;

- кожен має право вільно висловлювати свою думку в церковному середовищі, серед пастви;

- священнослужителям розробити графік служб чередуючи Літургію Іоана Златоустого та поглибленого вивчення Святого писання;

- три представника десятки рахують пожертви, складають три примірника накладної з зазначенням точної суми, підписують накладну і передають пожертви скарбнику. Скарбник підписує накладну і здає гроші в банківську установу. Накладна складається в трьох примірниках. Один зберігається у голови десятки, другий у скарбника, третій у банківській установі. В кінці кожного місяця скарбник звіряє суму пожертв, витрати і надходження в готівковій і безготівковій формі. Священик щомісяця звітує перед десяткою і скарбником про всі витрати.

- священику десятка призначає щомісячну винагороду (заробітню платню)

- кожний християнин має право вносити поправки, доповнення про форму об’єднавчих процесів у спосіб, що не вихолощує зміст основних положень реформи.

Саме такі положення зроблять паству живу Духом, Церкву відповідальну за виховання населення країни, положать край зловживанням священнослужителів, зроблять відношення в церкві прозорими і чесними.

На першому знімку ми зустрічаємося з Екзархом Греко-Католицької Церкви в Німеччині Петром Круком в Мюнхені. Зустріч пройшла в дружній та невимушеній обстановці. Зліва на право: Костянтин Соколов – Голова Соціально-Християнської партії України, Екзарх Української Греко-Католицької церкви в Німеччині - Петро Крук, Голова товариства поширення української культури в Німеччині - Іван Бобин.


 

Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України.

 

На другому знімку Англійський сад в Мюнхені в якому виступають оратори, політики і будь хто, кому є що сказати. Для гостей безкоштовний бокал пива за рахунок закладу.

 

 

Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України.

 

 

На третьому знімку: Вільний Український університет. Мюнхен, Баварія.

  

 

Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України.

 

 

На четвертому знімку: Декан Української ПЦ Київського Патріархату в Німеччині, – Пауль Єхінгер, Нойс, Рургебіт.

  

 

Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України.


На п’ятому знімку: пастор Німецької Лютеранської Церкви – Едмунд Орднунд, Аусбург, Баварія. Пастор місіонер прийняв активну участь в відбудові Німецької Лютеранської Церкви в Миколаєві.

 

Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України.

 

 

На шостому знімку могила дуже шанованого Українського священика, Митрополита Анатолія Дубланського, який своєю працею сприяв відкриттю десятків Українських ПЦ в Європі та об’єднанню навколо них мільйонів українців в соціальному служінні.


Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України. 

 

На сьомому знімку: Євген Стахів – один з найкращих друзів Михайла Гориня та Богдана Футея, брат Міністра закордонних справ Уряду України 1940р Степана Бандери, Володимира Стахіва , НьюЙорк. США. за обговоренням інтерв’ю редактора американського журналу «Українці Америки за Київський патріархат» Оксани Хомчук з Патріархом УПЦ КП Філаретом після смерті Патріарха Мстислава в Бавен Бруці, США.


 

Неприпиняючийся пошук істини, або яка церква потрібна народу України.

 


 

 

www.sexy-online.ru/www.shablony.info